Пригадаймо правила


Фонетична транскрипція і класифікація звуків

ПРАВИЛА ФОНЕТИЧНОЇ ТРАНСКРИПЦІЇ
У транскрипції обов'язково має бути позначено наголос.
 Голосні звуки  [ а ],   [ о ],  [ у ][ е ][ и ][ і ].
Приголосні звуки
1. глухі приголосні : ЦаП    ХоЧе  ФіСТаШКи
2. дзвінкі: БуДе   ҐеДЗю  ГоЖе у ДЖаЗі     + сонорні (сильні дзвінкі, що не мають пари): МаЛиЙ ВоРоН
3. приголосні, що бувають м'якими: Де Ти З'їСи Ці ЛиНи ДЗіР
4. приголосні, що бувають пом'якшеними:
        губні: МаВПа   БуФ
        шиплячі:  ШЧ е   їЖ ДЖ у
        задньоротові:  ХуҐа        ГуКа

( за звучанням є шиплячі звуки і свистячі:  С Ц е          ї З ДЗ у)
5. Ненаголошені голосні уподібнюються [ие]      [еи ]      [оу]
6. Й - завжди м'який
7. Букви Я,   Ю,   Є позначають 2 звуки на початку слова, після голосного та після апострофа, букви Ї , Щ - завжди 2 звуки.
8.Сполучення ДЗ і ДЖ позначають один звук, якщо знаходяться в одній частині слова ( напр., джміль - у корені) і два звуки. якщо належать до різних частин слова (напр. підземний: д - належить до префікса, а з - до кореня)

                   Зміни приголосних у потоці мовлення

  1.      а)  Дзвінкі приголосні не оглушуються, крім слів  
 легко,     вогко,       нігті,          кігті,        дьогтю,      дігтяр (і похідних від цих слів)
 [лехко],   [вохко],    [н’іхт’і],   [к'іхт’і],  [д’охт’у],  [д’іхт’ар]  
           б)   Запам'ятайте слова, у яких замість глухого чується дзвінкий приголосний :
  просьба,    молотьба,    боротьба,  лічба,       повсякденний,    Великдень - 6 повнозначних
  [ проз’ба],   [молод’ба],   [бород’ба],   [л’іджба],  [пов'с’аґден:ий],      [веелиґден’]
отже[одже],  осьде [оз’де],  аякже [айаґже], якби [йаґби] – 4 службові слова, а також 6 запозичених:
  екзамен,       вокзал,     анекдот,       рюкзак,      айсберг,      футбол
  [еґзамеин],    [воґзал],   [анеиґдот],     [р’уґзак],    [айзберг],     [фудбол].
Щоб перевірити провопис, треба слово змінити так, щоб після приголосного був голосний (якщо можливо): просьба - просити,  легко - легенько,    або звернутися до словника.
2.

Орфограма. Правопис префіксів з-, с-, роз-, без-.

Префікс з- переходить у с- перед буквами к, п, т, ф, х (КаФе   ПТаХ): сколихнути, спотворити, стримати, сфокусувати, схвалити.
Перед іншими літерами вживається префікс з-: зробити, згорнути, зв’язати, зчепити, зшити.
У префіксах роз-, без-, воз -  завжди пишеться буква з-, безжалісний, возвеличити, розчарований.
Префікси зі-, розі- вживаються тоді, коли корінь розпочинається сполукою кількох приголосних: зібрати, розіграш.
.

 
Орфограма. Правопис префіксів пре-, при-, прі-.

Префікс пре- вживається на позначення збільшеної міри якості   (подумки можна замінити на дуже: презлий, препогано.
Префікс пре- пишеться також у словах премудрість, презирство, престол, преподобний, президент, президія.
Слова з префіксом при- означають наближення, приєднання, неповноту дії та ознаки: приморський, приклеїти, прикрити.
Префікс прі- вживається в трьох словах: прізвище, прізвисько, прірва.
.

Орфограма. Написання іменникових суфіксів

В українських словах суфікси -ик, -ник, -івник, -чик(-щик) пишуться з буквою и перед к. братик, візник, трудівник, хлопчик, прапорщик.
У словах іншомовного походження пишеться и після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р,(Де ТИ З'їСи Цю ЧаШу ЖиРу - правило дев'ятки) після інших приголосних пишеться буква і: історик, фізик, медик, але: механік, хімік.
Суфікс -ив(о), що виступає в іменниках, які означають матеріали й продукти праці, пишеться з буквою и: морозиво, плетиво. Винятки: марево, зарево, маєво.
Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я) пишуться з двома буквами н. ластовиння, створіння, коливання, віяння.
Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: гарбузиння, картоплиння; але: каміння, насіння, коріння.
Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основи [и], [і]: горіти — горіння, носити — носіння.
Суфікси -анн(я), -янн(я) вживаються в іменниках середнього роду, утворених від дієслів із голосним основи [а](я). гукати — гукання, гуляти — гуляння.
Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: звернення, удосконалення.
Суфікси -ен(я), -єн(я) вживаються в іменниках середнього роду, що означають малих істот: гусеня, чаєня.
Суфікси зменшено-пестливих слів -ечок-(-єчок-), -ечк(а)(-єчк(а)), -ечк(о) (-єчк(о)) не слід сплутувати з -ичок-, -ичк(а): останні бувають тільки у словах, що походять від слів із суфіксами -ик, -иц (я): вогничок (бо вогник), паличка (бо палиця). В інших випадках вживаються суфікси з е (є): мішечок, краєчок, стрічечка.
Іншомовні суфікси -ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р. бригадир, пейзажист, педантизм. Після решти приголосних пишеться -ір, -іст, -ізм. гарнір, спеціаліст, модернізм, але в утворених від власне українських слів пишеться -ист, -изм. боротьбист, речовизм.
.

 Орфограма. Написання прикметникових і дієприкметникових суфіксів

У прикметникових суфіксах -ин-, -їн- пишеться одна буква н. качиний, солов’їний.
Прикметникові суфікси -анн-, -янн-, -енн-, які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н. невблаганний, незрівнянний, страшенний. Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених віддієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан-, -ен-: бажаний, неоцінений, нескінчений.
Сполучення -ичн- виникає при творенні прикметників від іменників на -иц (я) за допомогою суфікса -н-: полуниця —»полуничний, столиця  столичний.
У словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р пишеться суфікс -ичн-, після букв, що позначають інші приголосні — суфікс -ічн-. фізичний, класичний, фотографічний, біологічний.
Слід розрізняти суфікси -ов-, -ев-, -єв-.
Прикметники творяться за допомогою суфікса -ов- від таких іменників:
• основа яких закінчується на твердий нешиплячий приголосний: степ — степовий, ожина — ожиновий;
• основа яких закінчується на м’який або шиплячий приголосний, якщо прикметник має наголошене закінчення: гроші — грошовий (але грошевий), тінь — тіньовий.
Прикметники творяться за допомогою суфіксів -ев-, -єв- від іменників, основа яких закінчується на м’який або шиплячий приголосний, якщо наголос у прикметнику падає на основу: овоч — овочевий, плюш — плюшевий, алюміній — алюмінієвий.
.
Повторити правопис складних слів можна, перейшовши за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=whjXnjGpw8Q


Немає коментарів:

Дописати коментар